Це будинок адміністрації (контори заводу): одноповерхова цегляна будівля покрита дахівкою з дерев’яним ґанком та зовнішніми бетонно-кам’яними сходами. Адміністрація датується 1897 роком.

Це будинок адміністрації (контори заводу): одноповерхова цегляна будівля покрита дахівкою з дерев’яним ґанком та зовнішніми бетонно-кам’яними сходами. Адміністрація датується 1897 роком.

Пам’ятка Будинки складів 1889 – 1875 р.р., складається з двох видовжених блокованих цегляних будинків під керамічною черепицею, дата будівництва орієнтовно 1889 р. Історичне призначення стайні, нині – склади. Будинок з мансардними вікнами – колишні стайні, стан обох незадовільний. Будинки складів та адміністрація, і площа перед ними, сьогодні слугують своєрідною репрезентативною зоною Дрогобицького солеварного заводу.

Пам’ятка Будинки складів 1889 – 1875 р.р., складається з двох видовжених блокованих цегляних будинків під керамічною черепицею, дата будівництва орієнтовно 1889 р. Історичне призначення стайні, нині – склади. Будинок з мансардними вікнами – колишні стайні, стан обох незадовільний. Будинки складів та адміністрація, і площа перед ними, сьогодні слугують своєрідною репрезентативною зоною Дрогобицького солеварного заводу.

Церква святого Юри в Дрогобичі — пам’ятка галицької дерев’яної архітектури кінця XV — початку XVI століть, одна з найкраще збережених і належить до числа найкращих пам’яток давньої української сакральної архітектури. Збудована в XV столітті, кілька разів перебудовувалася й остаточних архітектурних форм їй надав талановитий український будівничий Григорій Тесля з Дрогобича.

Сьогодні церква є частиною відділу дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина».

21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Камбоджі церква Святого Юра внесена до списку поміж шістнадцяти дерев’яних церков Карпатського регіону Польщі та України.

Церква Воздвиження Чесного Хреста — дерев’яна церква, пам’ятка архітектури національного значення. Розташованавона у передмісті Зваричі на однойменній вулиці Зварицькій №7, міста Дрогобича. З 1987 року храм відноситься до музейного комплексу відділу пам’яток дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина».
Церква Воздвиження Чесного Хреста вважається однією з найкращих у стилі галицької дерев’яної архітектури.

Воздвиженська церква була приходською церквою солеварів. Історія цього храму тісно пов’язана зі священиком о. Василем Глібкевичем, який малював чудотворні ікони, тут жив і правив.

Церква хоча нині і є музеєм, практично увесь час стоїть зачинена в очікуванні реставрації. Виняток становить храмове свято 27 вересня, коли у церкві ведеться богослужіння.

Солеварний цех №2 – велика одноповерхова цегляна споруда, що складається зкількох об’ємів. Перший (головний) – прямокутний у плані, перекритий двосхилим дахом на стільцево-кроквяній системі з дерев’яними опорами (деякі були замінені на металеві). Передній та задній фасади з фронтонами, мають вертикальне членування декоративними пілястрами, що підсилене розташуванням та формою віконних прорізів у кілька рядів між ними (горизонтально та вертикально). Фронтони увінчані карнизами. На головномуфасаді (відповідно до історичних фотографій) на фронтоні був зафіксований рік побудови (зараз втрачено). В інтер’єрі, симетрично відносно центральної осі, розміщувалась дві великі панви (приблизні габарити однієї панви: 6х12х0,6м) на
бетонних опорах над печами, з автоматизованою системою збору та подальшого транспортування вивареної солі виробничою лінією. Зараз панви та печі майже повністю зруйновані.

Солеварний цех №2 – велика одноповерхова цегляна споруда, що складається зкількох об’ємів. Перший (головний) – прямокутний у плані, перекритий двосхилим дахом на стільцево-кроквяній системі з дерев’яними опорами (деякі були замінені на металеві). Передній та задній фасади з фронтонами, мають вертикальне членування декоративними пілястрами, що підсилене розташуванням та формою віконних прорізів у кілька рядів між ними (горизонтально та вертикально). Фронтони увінчані карнизами. На головномуфасаді (відповідно до історичних фотографій) на фронтоні був зафіксований рік побудови (зараз втрачено). В інтер’єрі, симетрично відносно центральної осі, розміщувалась дві великі панви (приблизні габарити однієї панви: 6х12х0,6м) на
бетонних опорах над печами, з автоматизованою системою збору та подальшого транспортування вивареної солі виробничою лінією. Зараз панви та печі майже повністю зруйновані.

В північно-західному куті ділянки стоїть будинок електромайстерні, раніше механічна майстерня та кузня. Побудований у 1897 р., одноповерховий, цегляний будинок складався з двох окремих приміщень майстерень зі спільним коридором та лазнями. Має двосхилий дах, вкритий червоною черепицею. Фасад прикрашено цегляним рельєфним поясом, характерним для громадських споруд Австро-Угорщини наприкінці ХІХ ст.

В північно-західному куті ділянки стоїть будинок електромайстерні, раніше механічна майстерня та кузня. Побудований у 1897 р., одноповерховий, цегляний будинок складався з двох окремих приміщень майстерень зі спільним коридором та лазнями. Має двосхилий дах, вкритий червоною черепицею. Фасад прикрашено цегляним рельєфним поясом, характерним для громадських споруд Австро-Угорщини наприкінці ХІХ ст.

Головним ядром і найстаршим об’єктом комплексу є шахта соляної ропи №1 – “Королівська”, яка діяла з давніх давен, але письмові (літописні) відомості вказують на сер. ХІІІ ст. (1250 р.). З інших джерел відома дата заснування 1473 р. Саме біля цього першого джерела і почала формуватися солеварня. Шахта соляної ропи №1 – невелика одноповерхова, двоярусна, дерев’яно-цегляна будівля каркасного типу. Будівля складається з двох об’ємів різної форми та габаритів. Перший, більший за розміром та г-подібний у плані,виконаний з дубового каркасу та шальований дошками. Перекритий чотирисхилим дахом по дерев’яних балках, самовільно перекритий керамічною дахівкою у 2020 р. (зруйновані автентичні елементи кроквяної системи перекриття). Має чотиригранну башту, ззовні покриту дошками, в якій розміщений соледобувний електричний механізм – помпа. Це найстарша частина споруди, що розташована безпосередньо над соляною шахтою, побудована у 1875 р. та дещо розширена у 70-х рр. ХХ ст. для встановлення нового соледобувного механізму. Другий об’єм – прибудова для парової машини поч. ХХ ст. (30-40 рр.), виконана з дубового каркасу, який заповнений випаленою цеглою. Перекриття – двосхилий дах по дерев’яних балках, покритий металевими листами.

Головним ядром і найстаршим об’єктом комплексу є шахта соляної ропи №1 – “Королівська”, яка діяла з давніх давен, але письмові (літописні) відомості вказують на сер. ХІІІ ст. (1250 р.). З інших джерел відома дата заснування 1473 р. Саме біля цього першого джерела і почала формуватися солеварня. Шахта соляної ропи №1 – невелика одноповерхова, двоярусна, дерев’яно-цегляна будівля каркасного типу. Будівля складається з двох об’ємів різної форми та габаритів. Перший, більший за розміром та г-подібний у плані,виконаний з дубового каркасу та шальований дошками. Перекритий чотирисхилим дахом по дерев’яних балках, самовільно перекритий керамічною дахівкою у 2020 р. (зруйновані автентичні елементи кроквяної системи перекриття). Має чотиригранну башту, ззовні покриту дошками, в якій розміщений соледобувний електричний механізм – помпа. Це найстарша частина споруди, що розташована безпосередньо над соляною шахтою, побудована у 1875 р. та дещо розширена у 70-х рр. ХХ ст. для встановлення нового соледобувного механізму. Другий об’єм – прибудова для парової машини поч. ХХ ст. (30-40 рр.), виконана з дубового каркасу, який заповнений випаленою цеглою. Перекриття – двосхилий дах по дерев’яних балках, покритий металевими листами.

Склад паперу – дерев’яна одноповерхова споруда, історично була меншої по площі (в габаритах 7х18 м.), має простий фасад, з трикутним фронтоном. Первісно, вхід в споруду розташовувався з продольної сторони на сході, без віконних отворів. Фронтон прикрашено трьохстулковим вікном та різними накладними дошками. На початку 1940-х років до споруди було прибудовано ще один павільйон прямокутної форми, вхід було організовано з північної сторони по головному фасаду. В прибудові зробили два вікна прямокутної форми зі сходу, та додаткову
браму з півдня.

Склад паперу – дерев’яна одноповерхова споруда, історично була меншої по площі (в габаритах 7х18 м.), має простий фасад, з трикутним фронтоном. Первісно, вхід в споруду розташовувався з продольної сторони на сході, без віконних отворів. Фронтон прикрашено трьохстулковим вікном та різними накладними дошками. На початку 1940-х років до споруди було прибудовано ще один павільйон прямокутної форми, вхід було організовано з північної сторони по головному фасаду. В прибудові зробили два вікна прямокутної форми зі сходу, та додаткову
браму з півдня.

Солеварний цех побудований у 1875 року. Це велика одноповерхова будівля з дубового каркасу, зараз заповнена цеглою, раніше була повністю дерев’яна (дерево вивезли у 90-ті рр. ХХ ст) з вежами-коминами (зруйновані) над двома панвами для виварювання ропи, які функціонували на газі до 2012 р.. У 2013 р. до цеху зробили невелику прибудову з дощок, де розмістили дві невеликі панви, що працюють на дровах. Тут і сьогодні виварюється дрогобицька сіль, не зважаючи на те, що споруда є аварійною (напівруїна).

Солеварний цех побудований у 1875 року. Це велика одноповерхова будівля з дубового каркасу, зараз заповнена цеглою, раніше була повністю дерев’яна (дерево вивезли у 90-ті рр. ХХ ст) з вежами-коминами (зруйновані) над двома панвами для виварювання ропи, які функціонували на газі до 2012 р.. У 2013 р. до цеху зробили невелику прибудову з дощок, де розмістили дві невеликі панви, що працюють на дровах. Тут і сьогодні виварюється дрогобицька сіль, не зважаючи на те, що споруда є аварійною (напівруїна).

Росолозбірники 1873р та 1878р., знаходяться із заходу від солеварного цеху №2. Це одноповерхові дерев’яні (хвойні породи) споруди на дубових палях з басейнами (вмістилищами для накопичення соляної ропи).

Росолозбірники 1873р та 1878р., знаходяться із заходу від солеварного цеху №2. Це одноповерхові дерев’яні (хвойні породи) споруди на дубових палях з басейнами (вмістилищами для накопичення соляної ропи).

Росолозбірник №1 побудований у 1940-х роках на півдні від солеварного цеху №2. Це одноповерхове дерев’яне (хвойні породи) споруда на дубових палях з басейнами (вмістилищ для накопичення соляної ропи).

Росолозбірник №1 побудований у 1940-х роках на півдні від солеварного цеху №2. Це одноповерхове дерев’яне (хвойні породи) споруда на дубових палях з басейнами (вмістилищ для накопичення соляної ропи).

Фасувальний цех

Фасувальний цех

Зліва від солеварного цеху – шахта соляної ропи №2, побудована у другій пол. XIX ст. (зараз недіюча, шурф був забетонований у радянський час (1980-ті рр.) через просідання землі, будівля була переобладнана під склад матеріалів). Архітектура подібна до шахти №1, проте вежа втрачена.

Зліва від солеварного цеху – шахта соляної ропи №2, побудована у другій пол. XIX ст. (зараз недіюча, шурф був забетонований у радянський час (1980-ті рр.) через просідання землі, будівля була переобладнана під склад матеріалів). Архітектура подібна до шахти №1, проте вежа втрачена.